Сайт міста Бурштина
|   Головна   |   Путівник   |   Історія   |   Міська рада   |   Фотоальбом   |   Фірми   |   Контакти   |  
Гість [Вхід] [Реєстрація]
   
   
 
Меню сайту
- Долітописне минуле
- Назва міста
- Адрміністративний устрій
- Поселення

Наші партнери

Телекомпанія РАІ

Телекомпанія РАІ


Цікаві сайти
Сайт міста Рогатина СПД Павлів і Ко.
село Тростянець Історико-меморіальний музей Степана Бандери

Наша кнопка:

Сайт міста Бурштина


 

Поселення, з яких виріс Бурштин

Тучепи, Пустолуки і Острівець.

Судові документи другої половини XV ст. про Тучепи. Локалізація села. Королівська люстрація 1565 року про Тучепи і Пустолуки. Припущення Філарета Скасківа. Історичні джерела про Острівець.

Процес формування населення містечка Бурштина і утворення його території був тривалим, складним і відбувався в кілька етапів. На жаль, відсутність джерельної бази не дає можливості повністю відкрити завісу таємничості над цим, безперечно одним із найцікавіших питань в історії населеного пункту. Деякі факти пізнішого часу, в поєднанні з топографією і топонімікою дають можливість реконструювати лише окремі складові частини початкового етапу містобудівного процесу. У попередньому розділі вже зазначалося, що поблизу села Коростович археологами виявлено три давньоруські поселення. Деякі відомості про них подає королівська люстрація за 1565 рік. У ній , зазначено, що у заболоченій місцевості, поблизу Гнилої Липи знаходилися два, вже неіснуючі на той час, населених пункти - Тучепи і Пустолука. Вони розташовувались на місці знайдених археологами поселень давньоруської доби. Про перше з них, королівські урядовці записали, що Тучепи це "дідизна порожня за ставом Новосільським лежача, на котрій його милість пан Воєвода Руський відбудовує двір. Там же є два невеликі ставки, і земель немало до тої дідизни і дібров. Осілості немає зовсім, бо тих поля вживають люди з сіл сусідніх. А давнє скупчення відведено до Пустолук". Із цих скупих рядків дізнаємося, що Тучепи займали велику територію, на якій знаходилися два ставки, дубовий ліс і поле. Невідомі люстраторам причини (інакше вони б написали про це) змусили жителів села покинути його і переселитися до сусідніх Пустолук. На час люстрації воєвода, очевидно, відбудовував колись існуючий в Тучепах фільварок. Про цей населений пункт розповідають також кілька документів середини XV ст. Судовий акт з 1448 р. називає село Тучепи, як і сусідні села Новосельче, Насташин і Коростовичі власністю галицького старости. У судовому свідченні за 1459 р. зазначається, що Тучепи були хутором, який староста Станіслав із Ходча передає в оренду німецькому осадникові Нікелю. Сподіваючись локалізувати давні Тучепи автор (Зеновій Федунків) обстежив мікротопоніми сусідніх із Бурштином населених пунктів. Виявилося, що у Коростовичах, один із присілків досі називають Тучіпами. Таким чином, поєднуючи відомості різних джерел вдалося встановити, що давньоруські Тучепи знаходилися за Новосільським ставом на лівому березі Гнилої Липи. Десь у 2-й пол. XV ст. мешканці цього села переселилися у сусідні Пустолуки. Про цю осаду королівські чиновники у 1565 р. записали наступне: "Пустолука - дідизна порожня, на котрій його милість пан Воєвода Руський збудував дворик [стайні] на острові, який вода з ставу обходить над рікою Липа Срібна, для утримання худоби. Там же є сіножать і фільварок, про який буде нижче. Там є досить поля, котре міщани з Нового села [використовують], а дають [старості] копицю десяту; тої десятини дісталося жита озимого копиць 14, вівса вродилось копиць 6-7, проса копиць ЗО, ячменю і пшениці 1 стіг, в котрому пшениці копиць 16, а ячменю також. В тому фільварку челядь забиває худобу воєводи". Як бачимо, на час люстрації, Пустолука також стояла пусткою. На цьому терені знаходилися великий ставок, стайні й різниця галицького старости, пасовиска і орні угіддя, засіяні переважно зерновими культурами. Розташовувалося це давнє поселення на правому березі Гнилої Липи, напроти Тучепів. Згодом частина мешканців переселилася на острів, утворений річкою та ставком, а частина - на правий берег Гнилої Липи. Поселенці на острові незабаром організувалися у адміністративну громаду. Новоутворене село дістало назву Острівець, а з часом Острів, хоч на протязі століть ставище кілька разів змінювало свою конфігурацію і острів став півостровом. Люстрація 1565 р. серед інших сіл Новоселицької волості називає і с. Острів. 5 Цей населений пункт вважав первісною осадою Бурштина вже покійний місцевий краєзнавець Філарет Скасків. Він писав: "На сьогодні існування Острівців пригадує нам частина міста, яка мала назву "Острівці" (зараз затоплена водами Буштинського v водосховища), поле, де зараз розташований парк енергетиків і Палац культури "Прометей". Оселя ця була розміщена між рікою Гнила Липа і потічком Тенітницька рутка, який був колись ще багатоводним. На майдані "Пріска", який до початку XX cm . пригадував своєю площею, що колись мусила там бути осада і останки кам'яного фундаменту старої дерев'яної церкви. Село Острівці стало розростатись і його новозбудована частина дістала назву Нове". Мікротопонім Острів, Острівець час від часу дійсно зустрічається в історичних документах різного періоду. У сер. XVIII ст. на цьому терені ще знаходився хутір. Про ремонтні роботи в ньому, у 1751 р. писав прoфecop В. Лісовський власникові Бурштина П. Беное. За Йосифінською метрикою, що проводилась в Бурштині у 1787 р. Острів вже покинули його останні мешканці. На території села розкинулись сіножать, луки та кілька ставків. У наступних століттях про давнє поселення нагадувала назва вулиці - Острівецька.

Які ж причини змушували мешканців Тучепів, Пустолук і Острівця переселятися із одного місця на інше ? Розташування цих сіл в низовині поблизу Гнилої Липи робило їх вразливим для повеней і паводків. Найвірогідніше, що саме підтоплення водою заставляло поселенців кочувати з місця на місце, і врешті-решт заставило оселитися в новому найбезпечнішому місці - на узвишші лівого берега ріки. Це місце назвали Новим селом. За логікою, населений пункт із такою назвою мусив бути закладений поблизу давнішого поселення, яке служило б для новозакладеної осади старим селом. Вище наведені міркування наводять на думку, що ним було село Острів.

Карта первісних поселень Бурштина.

Карта первісних поселень Бурштина

На початку XX ст. польський історик О. Яблоновський першим висловив припущення про те, що Нове село було матірною осадою Бурштина. В одній зі своїх монографій він писав: "В північній частині волості галицької, на обшарі дібр, наданих "навічно" із Конюшками воєводі Миколі Синявському, було Нове село (напевно сьогодні Бурштин)"? Що ж відомо історичному краєзнавству про первісну оселю містечка ?

Вперше в історичних джерелах про Нове село згадується у документах датованих 1436 р. На той час поселення входило до складу королівського домену, який фактично був власністю держави. Утворився він в процесі приватизації польськими королями колишніх князівських земель і маєтностей опозиційних бояр. Для управління скупченими масивами королівських населених пунктів було створено адміністративно-територіальні органи - староства. Галицьке староство, до складу якого входила Настащинська волость із Новим селом, було закладене у 1378 р. Через пів століття після заснування ним керував улюбленець короля, шляхтич із давнього польського роду Одровонжів Микола із Любеня (1433 - 1436). Згодом на цю посаду були призначені його родичі - Петро зі Спрови (1436-1448) і Станіслав з Ходча (1448-1468) того ж гербу. Під час частих ординських набігів галицькі старости не могли поповнювати бюджет звичним шляхом. Тому фортифікувати міста, виплачувати гарнізонам платню, закуповувати зброю, влаштовувати пишні бали та прийоми доводилося за рахунок позичок у місцевих заможних шляхтичів. Не маючи змоги повернути борги, старости зі згоди короля закладали державні маєтності. Перетворення Нового села у містечко, яке стало центром волості, розпочалося саме із такої події. У 1448 р. галицький староста Станіслав з Ходча віддав в заклад за позичені 200 марок Настащинську волость з кількома селами. В закладній грамоті зазаначалося:

"Акти в Галичі, засідання друге, найближче перед святом святої Марії Магдалени (15 липня) 1448 р. в присутності знатних панів Станіслава з Ходча, Ігната з Кутищ - судді, Петра з Рожнова - старого знавця боргових документів, Іоана з Далійова - наслідника старости Галицького, Миколи з Гологор - судового засідателя львівського, Петра з Бучача або з Чешибіс, Добеслава Кепського з Букачівець і інших, які багаторазово чесно судили.

Як прибув шляхтич Станіслав з Ходча - галицький староста, на суд розсудливих, то відкрито заявив, що майно своє Настащин, Новосельче, Тучпи села і таверну Дем'янова з половиною гаю біля Коростович в повіті Галицькому заклав за 200 марок загальноприйнятими монетами польськими і марками, рахуючи 48 великих монет за одну малу, шляхтичу Нікелю з Новосельча, і записав разом все законне право власності, з домами, податками, урожаями, нивами, луками, полями, лісами, пасовиськами, гаями, ставами, озерами, млинами, рибними ставками з повним уловом і будівлями, яке (майно - З.Ф.) до повернення вельможному Станіславу, або його спадкоємцям, повинен оберігати. Цьому вельможному Станіславу названий шляхтич Нікель зобов'язався опікуватись майном і захищати, згідно з королівським указом і з своїми угодами особистими. До функцій захисту відносяться також збереження всіх поклаж; і речей, які не можна продавати, коли ж будуть втрати, збитки відшкодовує Нікель. Коли ж про збитки не буде повідомлено, Нікель звільняється від матеріальної відповідальності. Коли ж знатний Станіслав захоче собі повернути майно, то Нікель присягав на першому засіданні не оскаржувати, а якщо оскаржить - то платитиме три марки. Також: за збитки, від занепаду господарства, за королівським указом, Станіслав зобов'язувався не позивати до суду.

Цей шляхтич Нікель, згідно закону, все майно призначене до володіння, утримуватиме і посідатиме за законом, поки позивач не заплатить 200 марок, а саме знатний Станіслав або його спадкоємці за судовим засіданням. Підтвердили свідчення цього протоколу судові засідателі під час судового засідання. Діялось в Галичі, засідання друге, після свята святого Варфоломея апостола". За цією угодою Нове село із сусідніми поселеннями належало Нікелю та його спадкоємцям майже століття. Протягом цього періоду тривало економічне піднесення села, яке увінчалось наданням йому статусу містечка.

Ким же був згаданий у документі Нікель і звідки він появився на Галицькій Русі ? За свідченням деяких джерел родовими осадами цього шляхтича були Глови і Ростковичі. Де знаходилися ці населені пункти, виявити не вдалося. Тому в питанні про походження Нікеля залишається прислухатись до думки інших дослідників. Польські історики П. Дамбковський і П. Сас вважали Нікеля німецьким осадником, який переселився в околиці Галича зі Львівщини. На львівське походження орендаря Нового села вказує також той факт, що у 1459 р. він робив спробу обміняти дідичний маєток Підпоче у Львівському повіті на Настащинську волость. У XV ст. територію Галичини дійсно наводнила велика кількість німецьких колоністів із збіднілого рицарства, яке намагалося знайти в цих краях застосування своєму розуму та вмінню. Галицькі історики про німецьку колонізацію писали наступне: "При наданні магдебурзького права ( XV cm .) або ще й раніше поселились в різних сторонах Східної Галичини - німці біля шляхтичів краян на менших, ланах. Опустілі дворища давних бояр руських перемінювано в хутори і роздавано німцям на основі того самого вільного права німецького". Сини цих рицарів не маючи змоги заробляти собі на життя, як батьки, військовою справою, займалися підприємництвом або торгівлею. Багатства Нікеля росли завдяки вдалим лихварським операціям. Будучи добре обізнаним в питаннях маєткового права, цей підприємливий колоніст досить часто позичав гроші і не отримавши їх з процентами, відвойовував у суді право повертати борги шляхом експлуатації фільварків кредитора. У 1459 р. Нікель добився поновлення права на оренду старостинських фільварків у Настащинській волості. Окрім того він позичив Станіславу з Ходча ще 100 марок, за що той дозволив орендувати старостинське село Коростовичі. Про те, що Нікель був постійним кредитором галицького старости стверджують ще декілька документів. У 1463 р. він позичив старості 50 угорських флоринів, а ще через три роки королівський урядовець у відповідь на позичені 330 марок, дав дозвіл Нікелю на оренду впродовж трьох років двох ставків - біля Рогатина та Бовшова. Продажем виловленої у ставах риби власник Нового села мав повернути собі позичені гроші.

Велику виручку отримував Нікель й від торгових операцій. У 1464 р. він продав у Рогатині шляхтичеві Станіславові Сложило з Жукова 22 воли. Той розплатився з Нікелем лише частково, тому було складено угоду, за якою у випадку несплати боргу Сложило допускав кредитора у села Жуків і Жукотин. У 1475 р. Нікель викупив у шляхтича Петра Говорека ставок у Липиці, який давав великі доходи. Через кілька років ставок треба було повернути, але П. Говорек вже помер, а його дружина не змогла відстояти своє право в суді, так як Нікель був краще обізнаний з питаннями маєткового права.

Разом із збільшенням маєтностей незмірно виріс і авторитет Нікеля. Із мало кому відомого шляхтича він став шанованою людиною серед знаті краю. У 1469 р. його було обрано членом колегії шляхетського суду. Накопичений Нікелем капітал давав йому змогу успішно змагатися в судово-лихварському підприємництві із найбагатшими галицькими шляхетськими родинами. У 1466-1469 pp . вигравши кілька судових справ у одного з найбільших землевласників Галицької землі Яна Колі з Деліїва, Нікель добився дозволу на оренду двох фільварків у Тенітниках і фільварку в Мартинові. Судився Нікель і з іншим заможним галичанином - Іваном Спічником із Бовшова. За взірцем своїх заможних сусідів він намагався уфортифікувати і облаштувати свою резиденцію. Діставши в оренду Настащинську волость, він поселився в будинку управителя у Настащині й прожив тут біля 11 років. Судові акти, цього періоду називають його "орендарем з Настащина". Нове село тоді ще не було центром волості й, очевидно, за кількістю населення і за площею не могло рівнятись з Настащином. Але вже між 1459 і 1466 роками Нікель переносить свій двір у Нове село й починає його розбудовувати. Судовий акт за 1466 р. засвідчує, що орендаря почали називати "Нікель з Новосельча".

Які ж причини змусили німецького осадника перенести свою садибу з Настащина до Нового села ? Найвірогідніше, що він зробив це з огляду на безпеку. Нове село, як відомо, знаходилося в болотистій місцевості, де використовуючи природні бастіони можна було без вкладення великих коштів, звести замочок-форталіцію і успішно оборонятися від ватаг грабіжників. Не другорядну роль відіграла також вигода від перенесення резиденції і господарських приміщень ближче до місця перетину трьох торгових шляхів. Результатів зміни резиденції і головного фільварку довго чекати не прийшлося. За короткий час Нове село стало центром економічного розвитку волості, до якої в останні роки життя шляхтича входили вісім населених пунктів. Після смерті Нікеля (помер у 1476 р.) маєтки перейшли до його численної рідні: дружини Ядвіги, сина Юрші і дочок Ганни, Єлизавети й Доротеї-Катерини. Ще за життя Нікель подбав про те, щоб придбані маєтності не були розтягнуті нащадками. За заповітом, найбільшу частку (села Нове село, Дем'янів, Настащине, Тучепи і Мартинів) отримала дружина Ядвіга. Сина Юршу Нікель наділив селом Насташином, а його дружину вивінував майном вартістю 100 марок. В заповіті зазаначалося, що коли Юрша помре скоріше за дружину, то вона володітиме Настащином до того часу, поки буде вдовою. Як тільки повторно вийде заміж, то маєток після виплати їй 100 марок перейде до сестер Юрші. Найстаршій дочці Ганні, Нікель дав у посаг" 100 марок. Після смерті матері всі батьківські маєтності успадкував Юрша. Він розпоряжався також майном двох молодших сестер до виходу їх заміж. У 1485 р. Юрша віддав 100 марок Доротеї-Катерині, що вийшла заміж за шляхтича Андрія Білецького. Крім того, Доротея отримала доступ в один із Настащинських фільварків і володіла ним доти, доки не отримала з нього 50 марок прибутку. В тому ж році Юрша дав у посаг ще одній сестрі Єлизаветі село Сарники.

Син Нікеля не мав таких задатків до господарювання як його батько. Але він зумів втримати всі батьківські маєтності та передати їх своєму синові Яну. Онук Нікеля дуже енергійно взявся за реорганізацію господарської системи в своїх маєтностях, але доля судила йому короткий вік. Ян Новосельський загинув під час одного з татарських набігів. Під час того ж нападу згоріли грамоти на оренду Новоселицькаї волості. Єдиним законним наслідником орендованих маєтків залишилась рідна сестра Яна - Катерина. Коли вона успадкувала маєтності свого брата невідомо. За даними львівського науковця П. Сіреджука Нове село стало містечком у 1521 р. Хто добився надання міського статусу населеному пунктові Ян чи Катерина також залишається невідомим. На нашу думку, до цієї події причинився син Юрші Ян, адже Катерина, як видно з нижче наведених документів, вдруге вийшовши заміж, прагнула якнайшвидше повернути гроші від застави Новоселицького куща сіл і виїхати з краю. З цією метою вона звернулася до галицького суду, який з документів свого архіву видав їй виписку з книг земських про те, що у 1448 р. галицький староста віддав в оренду за 200 марок дідусеві Катерини Нікелю Новоселицьку волость. Підтвердив правдивість виписки із документів галицького суду своєю грамотою і польський король Зигмунт І. В королівській грамоті зазначалося:

"В Кракові. 15 лютого 1532.

Зигмунт І. підтверджує Катерині Гноєнській, дочці Грегоржа Новосельського і вдові по Леопарді Гноєнському суму записану при урядниках королівських Станіславові з Ходча, воєводі Русі і синові того ж Станіславові, Галицькому і Трембовельському старості, Нікелеві з Новоселиць - дідові згаданої Катерини на селах: Настащин, Тучпи, Коростовичі і Нове село, так як при нападі ворогів Речі Посполитої оригінальні записи по смерті брата їі Яна з Новосельця загубилися".

17 серпня 1535 р. галицький староста Микола Синявський, заплативши суму застави, повернув Новоселицьку волость до складу королівського домену. Текст документу був таким:

"Петро з Блюдник - суддя, і Яків Потоцький з Соколова - підсуддя замку Галицького підтверджують показання Якова Русецького, інакше Бобенського і його жінки Катерини, що Микола Синявський, староста Галицький, зі скарбу королівського виплатив 200 гривень польських записаних ним на села королівські: Настащин, Новосельче, Тучапи і половину мита в Дем 'янові".

Цей документ знаменував собою початок нового періоду в розвитку містечка - доби розвитку його інфраструктури та зародження ремісничих цехів, а разом з тим і несподіваного економічного піднесення.

Викладені в цьому розділі джерела доводять, що родовід Бурштина слід виводити від давньоруських поселень, що існували в добу Галицько-Волинської держави. У XIV - XV ст. їхнє населення заклало в низині Гнилої Липи три села - Пустолуки, Тучепи і Острів. Але не довгою була історія цих населених пунктів, їхні жителі після затоплення (паводками) села були змушені переселитися на лівий берег ріки і закласти новий населений пункт та гак і назвати його - Нове село. В середині XV ст. підприємливий німецький колоніст Нікель зробив цю осаду центром волості, а онук останнього добився надання Новому селові статусу містечка. Базу для подальшого розвитку населеного пункту було закладено.

Авторські права на інформацію належать Зеновію Федунківу

 
  © 2017 Сайт міста Бурштина
Створення сайту: LesHOST